Anno 117: Pax Romana — коли імперія будується цеглинка за цеглинкою

Дев’ять місяців минуло відтоді, як Ubisoft Mainz випустила чергову спробу довести всім, що жанр містобудівних стратегій ще не вичерпав себе. Anno 117: Pax Romana вийшла 13 листопада 2025 року одразу на кілька платформ – PC, PlayStation 5 та Xbox Series X|S — уперше в історії серії консольна версія з’явилася день у день з комп’ютерною. За цей час гра обросла патчами, платними доповненнями й армією гравців, яка станом на квітень 2026-го перевалила за 1,17 мільйона осіб. Тож час поговорити не про анонси, а про те, що студія зрештою поставила на полицю.

Одразу застережемо: якщо ви сподівалися розбирати укази намісника рідною мовою — доведеться зачекати. Українська локалізація в Anno 117: Pax Romana відсутня, і текстова, і озвучення. Гра підтримує багато локалізацій – англійську, німецьку, французьку, іспанську, італійську, польську, португальську, спрощену китайську, японську та корейську — набір, стандартний для великого релізу Ubisoft, але українського варіанту серед них немає. Ком’юніті вже не раз піднімало це питання на форумах студії, проте офіційних заяв про плани щодо україномовної версії поки не було.

Претор на роздоріжжі: Лацій чи Альбіон

Дія розгортається у 117 році нашої ери, у той відносно спокійний період, який історики охрестили Pax Romana — “римським миром”. Гравець приймає роль намісника, і вперше в серії йому дають вибір, з чого починати кар’єру: з середземноморського Лація, серця імперії, чи з дощового, болотистого Альбіону — кельтської провінції, яку сама імперська пропаганда описує як “дике місце, куди жоден цивілізований римлянин потрапляти не хоче”. Різниця відчувається одразу. Лацій — впізнавана класика: рівна місцевість, портики, акведуки, дружній до новачків шлях розвитку з чотирма щаблями населення, знайомі ланцюги на кшталт оливок, вина й зерна. Альбіон — цілком інша пісня: половину острова займають драговини, а виробництво зав’язане на в’юнах, очереті та плетеній глині — матеріалах, яких у Лації просто не існує.

Кампанія розказує історію двох персонажів — Марка Навкратія та Марсії Терції, кожен зі своєю лінією та конфліктами із сенатом і місцевою елітою. Уперше в серії з’явилися діалогові дерева в стилі рольових ігор: гравець сам обирає репліки, і від цього залежить, як складатимуться стосунки з суперниками, союзниками та навіть імператором. Кельтська ватажка Воада, наприклад, може стати або керованим противником, з яким можна домовитися, або джерелом повномасштабної війни — усе залежить від того, наскільки грубо гравець поводитиметься з культурним конфліктом в Альбіоні. Після двох розділів кампанії гра перетікає у пісочницю, де вже ніхто не тримає за руку.

Багнярі, ковалі та нобілі: коли населення саме обирає долю

Центральний вузол будь-якої Anno — населення, і саме тут 117-та частина пропонує найцікавіше нововведення серії. В Альбіоні перший щабель мешканців — так звані Багнярі — досягнувши достатнього рівня задоволених потреб, не просто “апгрейдяться” за наперед визначеним сценарієм. Гравець сам вирішує, для кожної окремої житлової будівлі, куди рухати цих людей: кельтським шляхом, перетворюючи їх на Ковалів і згодом Старійшин, чи римським — у Меркаторів, а далі в Нобілів. У кожної гілки власні будівлі, ланцюги виробництва й архітектура, тож на одному острові можна вирощувати два паралельні суспільства, які конкурують за простір і ресурси. Це не косметичний вибір: кельтська лінія прискорює накопичення Віри, що живить релігійну систему, а романізований шлях дає бонус до Знань і прискорює просування Деревом відкриттів. А оскільки простору в болотистому Альбіоні й так обмаль, кожне таке рішення — компроміс між релігійними бонусами, дослідницьким прогресом і нестачею землі під нову забудову.

Регіони економічно прив’язані одне до одного настільки міцно, що грати виключно в одній провінції — заняття для мазохістів. Вищі щаблі населення Лація вимагають сир, який фізично можна виробити лише в Альбіоні (корови в Середземномор’ї приживаються погано), тоді як кельтські барвники та розкішні римські товари йдуть у зворотному напрямку. Підвищити населення можна навіть не маючи всіх конкретних товарів — досить закрити загальну категорію потреб альтернативним набором ресурсів.

Дерево відкриттів замість сходинок по щаблях

Другий великий системний зсув — відмова від старої формули, за якою нові будівлі й технології відкривалися просто внаслідок росту населення. Замість цього Pax Romana запроваджує Дерево відкриттів — понад півтори сотні дослідницьких вузлів, розбитих на три гілки: Економічна відповідає за складські ліміти й торгівлю, Громадянська — за релігію, дипломатію та громадські послуги, Військова — за нові кораблі, укріплення й бойові юніти. Гравець сам обирає, куди рухатися, замість того щоб чекати, поки чергова тисяча мешканців автоматично відкриє потрібну будівлю.

Боги на службі економіки

Релігія у Pax Romana — теж абсолютна новинка для серії. Для кожного острова намісник обирає божество-покровителя — Цереру, Марса, Нептуна, Мінерву чи одного з кельтських богів в Альбіоні. Мешканці генерують Віру, яка конвертується у Відданість конкретному культу; що вища Відданість, то більше бонусів відкривається доріжкою божества. Церера чудово підходить для стартового острова в Лації, прискорюючи виробництво базових товарів, тоді як острови з військовим ухилом логічно віддавати під опіку Марса. Патрона можна змінювати будь-коли, хоча це обнуляє накопичену Відданість острова, а висока Відданість дає ще й глобальні бонуси на всю імперію — щоправда, лише для культів, уже відкритих через Дерево відкриттів. Інші намісники-суперники й навіть імператорська родина реагують на вибір богів, часом схвально, часом із невдоволенням.

Меч, легіон і флот

Бойову складову теж освіжили: до звичних для серії морських баталій повернулося сухопутне протистояння — уперше з часів ранніх ігор франшизи. Юніти побудовані за принципом “камінь-ножиці-папір”, кораблі перевозять піхоту між островами й підтримують висадку бомбардуванням, а укріплення на суші ведуть вогонь у відповідь по флоту супротивника. Для тих, хто приходив в Anno заради виробничих ланцюгів, лишається й мирний варіант — суперники-намісники в пісочниці не обов’язкові. Тему рабства розробники свідомо не перетворили на механіку, обмежившись відображенням у наративі: Ліберті, звільнені раби, лишаються економічно залежними від колишніх власників навіть після звільнення, посідаючи найнижчий щабель соціальної структури.

Спрощення заради входу — ціна питання

Тут криється головна претензія критиків. Anno 117 свідомо стала простішою і доброзичливішою до новачків порівняно з Anno 1800, яка залишається однією з найскладніших містобудівних стратегій в жанрі. Творчий директор Мануель Райнер казав, що команда прагнула зробити старт плавнішим, не жертвуючи довгостроковою глибиною — і частка правди тут є: перші години у Pax Romana справді даються легше. Але для частини ветеранів ця доброзичливість обернулася відчуттям, ніби гру недокрутили: порівняно з розмахом Anno 1800 нинішня частина виглядає скромніше, і брак окремих елементів контенту на старті став помітний уже в перші тижні.

Розробники це визнають і послідовно закривають прогалини: доповнення “Пророцтва попелу” додало вулканічний острів Цініс із п’ятифазовою системою ризику й винагороди, оновлення “Квітучі міста” принесло озеленення островів і храм Флори, а на серпень заплановано “Іподром” із колісничними перегонами. Далі за дорожньою картою — єгипетська провінція “Світанок Дельти”, вихід у листопаді. Інструменти будівництва при цьому зроблено з увагою до дрібниць: переміщення й копіювання забудови працює майже без затримок, а можливість будувати по діагоналі дає більше свободи на нерівному рельєфі Альбіону. Оптимізація на старті кульгала, але патчі це виправили — продуктивність станом на середину 2026-го суттєво краща, ніж у листопаді.

Системні вимоги Anno 117: Pax Romana (PC)

Дані наведені для комп’ютерної версії гри й актуальні на середину 2026 року. В усіх трьох профілях гра важить однаково — 117 ГБ на диску, натякаючи на назву, — а розробники наполегливо рекомендують саме SSD: без нього варто готуватися до довгих завантажень і просідань під час активної забудови острова. Процесор обов’язково має підтримувати набір інструкцій AVX2 — без цього гра просто не запуститься, незалежно від решти характеристик заліза.

Мінімальні вимоги

• ОС: Windows 10 (64-біт)
• Процесор: Intel Core i7-7700 (7-ме покоління) або AMD Ryzen 5 1600
• Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 1660 (6 ГБ) або AMD Radeon RX 5600 XT (6 ГБ)
• Оперативна пам’ять: 16 ГБ (у двоканальному режимі)
• Накопичувач: 117 ГБ, обов’язково SSD
• Очікувана картинка: 1080p, низькі налаштування, ~30 кадрів/с

Рекомендовані вимоги

• ОС: Windows 11 (64-біт)
• Процесор: Intel Core i5-9600K (9-те покоління) або AMD Ryzen 5 3600
• Відеокарта: NVIDIA GeForce RTX 2070 (8 ГБ) або AMD Radeon RX 6600 XT (8 ГБ)
• Оперативна пам’ять: 16 ГБ (у двоканальному режимі)
• Накопичувач: 117 ГБ, обов’язково SSD
• Очікувана картинка: 1080p, високі налаштування, ~30 кадрів/с

Вимоги для 1440p / підвищеної якості

• ОС: Windows 11 (64-біт)
• Процесор: не гірше рівня Intel Core i7 / AMD Ryzen 7 останніх поколінь
• Відеокарта: NVIDIA GeForce RTX 4070 Ti (12 ГБ) або AMD Radeon RX 6700 XT (12 ГБ)
• Оперативна пам’ять: 32 ГБ (у двоканальному режимі)
• Накопичувач: 117 ГБ, обов’язково SSD
• Очікувана картинка: 1440p, високі/ультра налаштування з трасуванням променів, ~30 кадрів/с

На що звернути увагу

Розробники з Ubisoft Mainz свідомо тримали поріг входу невисоким — навіть мінімальний профіль дозволяє грати на доволі старому залізі, що для великої стратегії з амбітною графікою (динамічна трава, глобальне освітлення, туман над болотами Альбіону, зміна дня й ночі) скоріше виняток, ніж правило. А от для повноцінного відчуття всіх візуальних родзинок — трасування променів, атмосферного розсіювання світла, симуляції натовпу на вулицях — знадобиться вже значно потужніший комплект, ближчий до топового ігрового ПК середини 2026 року.

Консольні версії — для PlayStation 5 та Xbox Series X|S — окремих “вимог” не мають: гра вийшла одночасно з PC-релізом і оптимізована під фіксовані конфігурації консолей, хоча власники базових Xbox Series S варіантів варто враховувати, що частина візуальних ефектів там традиційно урізана порівняно зі старшими системами.

Підсумок редакції

Anno 117: Pax Romana — це не революція жанру, а обережне, продумане перевинайдення знайомої формули під новий історичний антураж. Дуальність Лація і Альбіону, культурний вибір на рівні окремих кварталів, релігія, що впливає на дипломатію, і дерево досліджень замість автоматичних розблокувань — усе це працює разом напрочуд гармонійно, навіть коли комусь окремі елементи здаються спрощеними порівняно з попередницею. Гра отримала переважно позитивні відгуки критиків, які хвалили містобудівний геймплей і візуальну частину, тоді як сюжет викликав більше суперечок.

Для тих, хто прийде в гру зараз, коли основний контент року вже частково доступний, а найгостріші технічні шорсткості згладжені патчами, Pax Romana — цілком переконлива інвестиція часу. Головне — пам’ятати про мовний бар’єр: без знання однієї з підтримуваних мов доведеться орієнтуватися здебільшого на іконки, бо українського інтерфейсу студія поки не завезла.

©Редакція strategyhub